Христос рождається, славіте!

Дорогі волиняни, шановні отці, улюблені брати і сестри, земляки мої та всі діти Церкви Христової! У ці радісні дні, коли весь християнський світ святкує народження «у місті Давидовому Спасителя, Котрий є Христос Господь» (Лк. 2,11), прийміть щирі та сердечні поздоровлення з великим святом Різдва Христового і Новим 2012 роком!

«Ликуют Ангели вси на Небеси, и радуются человецы днесь», адже велике і преславне чудо звершується: «Дева раждает, и утроба не истлевает, / Слово воплощается и Oтца не отлучается». Нині Бог на землю сходить і людина на Небо восходить! Прийдімо і ми, дорогі волиняни, возрадуємось Господу і разом з ангелами прославимо дивне народження Богонемовляти. Принесімо свої дари новонародженому Царю і Богу: любов до ближніх, турботу про нужденних, милостиню убогим, смирення і послух Церкві Христовій.

У цю святу днину все Господнє творіння вклякає перед великою тайною благочестя, завмирає в трепетному благоговінні перед Своїм Творцем, Який приходить для оновлення світу. Всі покоління роду людського завмирають перед Євангельськими подіями: Нова Єва нині спішить до міста Віфлеєму; десь в околицях Єрусалиму росте Нове Дерево Життя, щоб стати Жертовником спасіння; Ангели стоять вже не з мечами, оберігаючи вхід до Едему, а славословлять бідним пастухам, сповіщаючи благовоління Господнє. Людство торжествує, бо у світ приходить Сам Бог. Він і раніше говорив до людей через величні видіння пророків, через грім та блискавку, через відчуття прохолоди вітру, а тепер Творець неба і землі покладається в холодні убогі ясла, щоб говорити з людьми по-новому, не як з рабами, а як з друзями, як з рідними, як зі Своїми.

Прославляючи Народження Спасителя, ми прославляємо початок оновлення пошкодженої людини, прославляємо звільнення людини з під влади гріха. І це оновлення не тимчасове, не таке, як водами потопу. Це новий початок життя – життя непідвладного гріху, а значить і його жалу – смерті. Милість Господня дарована нам не заслугами сильних світу цього, а Всепрощаючою Любов’ю Бога, Який заради нашого спасіння в цю святу ніч у холодній печері приймав поклін від убогих пастухів. «Благодаттю ви спасенні через віру, - проголошує апостол Павло, - і це не від вас, Божий дар: не від діл, щоб ніхто не хвалився» (Єф.2,8-9). Дарована ця благодать нам вірою. Живою вірою в Христа Спасителя, вірою, яка стверджується нашими справами та життям.

Цією вірою жили усі старозавітні люди, чекаючи Спасителя (Євр.11 гл.). Вірою Діва Марія покорилась волі Божій і стала Матір’ю «із Неяже Бог воплотися». Повірили Ангелам праведний Йосип Обручник та віфлеємські пастухи – і вони першими побачили Немовля Іісуса Христа. Віра привела мудреців з далекого сходу до ясел і вони змогли принести дари новонародженому Царю Іудейському. Вірою Дух Святий привів у Єрусалимський храм старечого Симеона і справдилось його багатолітнє очікування – він побачив власними очима Спасіння та з миром відійшов. Впродовж Своєї земної проповіді Іісус Христос неодноразово наголошував на важливості віри. Всі хто виконував слова Спасителя – отримували необхідне. І для нас на всі віки Христос залишив заповіт: «Істино кажу вам: якщо ви матимете віру з гірчичне зерно і скажете горі цій «перейди звідси туди», і вона перейде, і не буде нічого неможливого для вас» (Мф.17,20). Іісус Христос є глава тіла Церкви, Він початок і повнота нашого спасіння, Він умиротворив і земне, і небесне, а ми, що були колись відчуженими, нині єдині у тілі Церкви Христової, якщо тільки будемо перебувати тверезими і непохитними у вірі, і не відпадемо від надії благовістя Христового (Кол.1, 18-23).

Отож, хто вірує в Сина Божого, той має життя вічне. Бо всякий хто народжений від Бога, перемагає світ «і ця перемога – віра наша» (1Ін.5, 4-5). Любі мої волиняни, прислухаймося до поради Апостола: «Пильнуйте, стійте у вірі, будьте мужні, тверді. Все у вас хай буде з любов’ю» (1Кор.16, 13-14). Живімо усі для слави Небесного Бога Отця та для користі нашої Матері Церкві і земної Батьківщини.

Сталась подія, яка обновила весь світ. Бог став людиною. Слово стало плоттю. Творець неба і землі приходить у цей світ, щоб спасти людей. Але ті, до кого Він прийшов, не впізнали Свого Спасителя і не прийняли Його (Ін. 1, 11). Євреї відкинули Христа, а язичники увірували, що Іісус Христос є Спаситель. І ось ця віра жива і до нині. Одні приймають Іісуса Христа як Бога, а інші шукають засоби як Його знищити (Лк.2,34). Ми віруємо, що Син Божий звершив наше спасіння ціною Своєї Божественної Крові, Він примирив людський рід з Богом. Церква Христова це та огорожа для людей, де можна спастися і по-справжньому щасливі ті, хто перебуває у цій огорожі. Христос народився для нас, а ми через Його євангельське слово повинні духовно народ¬жувати тих, хто ще не знає Бога; ми зобов'язані рятувати тих, хто заблудився і відпав від єдності Христової Церкви. Божа Слава, яка явила себе у Віфлеємській печері, нині спонукає нас славити Господа своїм богоугодним життям, добрими вчинками і щирою відданістю Єдиній Святій Соборній і Апостольській Церкві. «Нас бо ради родися Отроча младо Превечний Бог».

У ці зимові дні, коли Церква співає: «Таинство странное вижу и преславное: небо, вертеп, престол херувимский, Деву, ясли вместилище, в них же возлеже невместимый Христос Бог», поздоровляю вас, дорогі мої брати і сестри, з величним святом Різдва Христового. Щиро бажаю, щоб дух віри та любові жив у кожному серці, щоб воно стало яслами, які могли б прийняти вірою Іісуса Христа Спасителя нашого. До віфлеємської печери прийшли прості пастухи та мудрі волхви, біля ясел Спасителя зібрались простолюдини і вчені, - це свідчить нам, що Господь приймає всіх, незалежно від їх звання та становища. Всякому, хто прагне любити Бога, шлях освічує віфлеємська зірка. Ангели укріпляють нашу віру, співаючи: «Слава в вишніх Богу і на землі мир, в людях благоговіння» (Лк.2, 14). Утішаймося надією (Рим.12,12) і Бог надії наповнить нас всякою радістю та миром у вірі (Рим.15,13). Схиляючись у молитві перед Новонародженим у віфлеємських яслах, щиросердно зичу вам, дорогі мої земляки, щоб у цю таємничу і святу ніч у наших серцях настав довгоочікуваний мир, а між людьми благоговіння. Простягнімо руку нашої любові до тих, кого забули рідні, розділімо наш хліб з голодними, зігріймо родинним теплом тих, хто залишився на вулиці. Не зачиняймо дверей перед Спасителем, впустімо Його до нашої оселі, нагодуймо, обігріймо і тоді навіки запанує мир і спокій у наших сім’ях та родинах. І відпаде всяке бажання творити гріх, засуджувати та звинувачувати інших. Душа сама буде прагнути творити справи милосердя, не чекаючи на похвалу чи славу. Хто хоч раз бачив сльози радості і вдячності за своє добро – той уже ніколи не зможе причинити зла і болі ближнім. А це хай і буде нашим дарунком новонародженому Богонемовляті – віра засвідчена добрими справами.

Ще і ще раз, коли серце переповнене невимовною радістю пришестя у світ Спасителя, у цю святу днину молитовно бажаю усім вам, мої дорогі земляки, провести різдвяні свята та Новий 2012 рік «у чистості, розсудливості, у великодушності, в благочесті, в Дусі Святому, в нелицемірній любові, в слові істини, у силі Божій, зі зброєю правди в правій і лівій руці» (2Кор.6, 6-7).

ХРИСТОС З НЕБЕС, ЗУСТРІЧАЙТЕ!

З архіпастирським благословенням

+Ніфонт,

по милості Божій митрополит Луцький і Волинський