Повчання Святих отців про православний піст

Преподобний Серафим Саровський Чудотворець про піст:

"Відносно їжі потрібно спостерігати за тим, щоб не розбирати між їжею смачною і несмачною. Це справа, властива тваринам, що для розумної людині негідно похвали”.

Праведний Іоанн Кронштадтський про піст:

Людина дорога Господу, весь світ їй підкорений; Сам Син Божий зійшов з небес на землю для спасіння людини від вічних мук, для примирення її з Богом. Всякі плоди, різна плоть тварин віддана їй в їжу, різні напої дані їй для утіхи смаку, та не для  пристрасті, не для єдиної насолоди. У християнина є насолоди величніші, духовні, божественні; і ось цим насолодам потрібно завжди підкорювати плотські, стримувати їх, або й зовсім припиняти, якщо вони перешкоджають насолоді духовній. Значить, не для смутку людини забороняється їжа і пиття,  не для утиску її свободи, як кажуть у світі, а для того, щоб принести їй справжню насолоду, міцну, вічну, і саме тому забороняються скоромні наїдки та винні напої (в піст), тому що людина надзвичайно дорога Богу, щоб замість Бога не приліпилось серце її до тлінного, недостойного її. Ушкоджена гріхами людина легко приліпляється до земних утіх, забуваючи, що істинне задоволення, істинне її життя – це Бог вічний, а не приємне хвилювання плоті.  

Преподобний Іоанн Кассіан Римлянин про піст:

"Одного тілесного посту не достатньо для досконалості серця і чистоти тіла, якщо не поєднаний з ним і піст душевний. Бо і душа має свою шкідливу поживу. Обтяжена нею, душа і без надміру тілесної їжі впадає у хіть. Лихослів’я є шкідливою їжею для душі, при цьому є і  приємною. Гнів є також поживою її, хоч і зовсім нелегкою, бо часто її годує неприємною та отруйною їжею. Заздрість – пожива душі, котра роз’ятрює її отруйними соками, мучить її бідну чужими успіхамм. Пихатість – пожива її, яка на певний час потішає душу, потім спустошує її, позбавляє усяких чеснот, залишає безплідною, так що не лише губить заслуги, але ще й накликає велике покарання. Всяка похіть і блукання непостійного серця – теж пожива для душі, що сповнює її шкідливими соками, а потім залишає її без небесного Хліба. Отже, стримуючись від таких пристрастей під час посту на стільки, на скільки у нас вистачає сил, ми отримаємо піст корисний для тіла і душі. Стримування плоті, у поєднанні з упокореним духом, складає приємну жертву Богові і стає достойною обителлю святості у сокровенній чистоті духу. Проте, якщо (лицемірно) поститись тільки тілесно, ми будемо обмануті згубними пороками душі, і утиск плоті не принесе нам ніякої користі, оскверняючи саму дорогоцінну частину – людську душу, яка могла б бути храмом Духа Святого. Бо не стільки плоть, скільки чисте серце буває храмом Божим і житлом Святого Духа. Отже, постячись тілесно, потрібно утримуватись і від внутрішньої шкідливої їжі; святий апостол особливо переконує зберігати себе в чистоті для Бога, щоб бути достойними приймати у себе Гостя - Христа ”.

Святитель Василій Великий про піст:

"При тілесному пості, шлунок поститься від їжі та пиття; при душевному пості, душа стримується від злих думок, справ, і слів. Справжній постник стримується від гніву, ярості, злоби, і помсти. Справжній постник, стримує свій язик від пустослів’я,  лихослів’я, марнослів’я, наклепу, осуду, лестощів, обману, і всякого лихослів’я. Одним словом, справжній постник - той, хто утримується від усякого зла…”

Святитель Феофан Затворник про піст:

"Закон посту такий: перебувати в Господі розумом та серцем з відмовою від всього, відсікаючи всяке потакання своїй плоті, не тільки тілесно, але й духовно, роблячи все у славу Божу і на благо ближніх своїх, з охотою і любов’ю нести труди та нестатки посту, в їжі, сні, відпочинку, та в утіхах взаємних стосунків”.

Св. Іоанн Златоуст про піст:

"Піст – це ліки, які можуть бути тисячу разів корисні, проте, часто бувають марними для того, хто не знає як ними користуватися. Потрібно знати і те, в який час потрібно приймати їх, і кількість самих ліків, і статуру того, хто приймає, і особливості країни, і пору року, і пристойний рід їжі, та багато іншого. І якщо щось залишити без уваги, то це зашкодить всьому вищеописаному. Якщо ж нам потрібна така точність, коли потрібно лікувати тіло, то тим більше необхідно з усією суворістю розбирати і розглядати все, коли ми душу і помисли лікуємо”.

Преподобний Варсонофій Оптинський про піст:

"Піст, що збуджує до молитви, якось по-особливому ненависний ворогу: коли приходять до мене за порадою, чи на сповідь – між іншим, раджу дотримуватись святих постів. З усім погоджуються, а як діло доходить до посту: не хочу, не можу і таке інше… Ось як ворог ненавидить святий піст: бунтує проти посту, не хочеться йому, щоб дотримувались святих постів”.