Історія, що трапилася з мешканкою села Переспа  Надією Касянчук, нагадує казку.

    На Миколая в селі храмове свято. Тож напередодні пані Надія взялася пекти пироги. Ті, що зліпила з першого замісу, вдалися добре, але ж їх було явно замало. Вирішила замісити вдруге. Пекла пісні пироги за давно перевіреним рецептом. Але тісто не підходило.

     — Я вже його і накривала, і біля батареї опалення гріла. Не росте, хоч плач, — розповідала пані Надія. — Думаю, певне, захололо. Але все-таки виробила пиріжки і вже зібралася у піч саджати, коли глип на стіл, а там стоїть тарілка з дріжджами. Боже ти мій, тож я тісто місила без дріжджів! Але, думаю, поставлю в піч, спечу, а тоді вже віддам свиням. Близько першої ночі готую новий заміс. Ну, думаю, буду мати нині всеношну, бо ж поки тісто підійде, поки наліплю пирогів, спечу. До тих, що без дріжджів, не заглядаю, бо ж знаю — будуть, як камінь. Але через півгодини відкрила піч, а вони, як золото — рум'яні, хороші! Беру пиріг, пробую — добрий, пухкий. Не гірший від тих, що з дріжджами. І тут мене осяває думка: певне, я пекла пироги зі святим Миколаєм, бо ж яка сила допомогла тому тісту зійти? Часом, буває, що й з дріжджами печеш, але не свіжі й не сходить, як треба, а тут без дріжджів такі, як сонце.

     Закінчила випікати пироги під ранок. Ніч не спала, але така веселість і бадьорість була, що й втоми не відчувала. Розказала вранці про те, що зі мною трапилося, нашому священику отцю Михаїлу, а він каже: «То Миколай дав благословення на добру справу. Роздай пироги злиденним людям». Я так і зробила. Ми ж, християни, віримо, що святий Миколай творив колись дива, а тут чудо теперішнє. Я так і людям казала. І коли роздавала пироги, примовляла: «То — від мене, а то — від Миколая».

газета Волинь