Якщо у першу декаду липня прослідкувати за засобами масової інформації, то можна помітити, що майже всі вони, незалежно від політичних віянь чи джерел фінансування, у різнобарвних тонах розмальовують традиції святкування Івана Купала. Поза увагою не залишається ніщо – яскраві описи про вінки на воді, вогнища, папороть, гадання, ворожбу та інші деталі «свята» тиснуть на нестійку свідомість людей. І лише де-не-де між іншим повідомлять, що 7 липня Православна Церква відзначає Різдво Пророка і Предтечі Господнього Іоанна Хрестителя. Але за тим часто знову буде йти вищезгадане – про папороть та гадання. Телевізійні випуски новин, як правило, не обходяться без святкового репортажу з берегів місцевих водойм. «Стародавня традиція, вікові звичаї нашої землі», – зауважують із розумним виглядом журналісти. «Християнська традиція», – поправляють «знавці»...

Що ж насправді святкується 7 липня і чому язичницьке свято Івана Купала поєднують із християнським – Різдва Іоанна Предтечі?

Подію народження Іоанна Хрестителя, описану у Євангелії від Луки,  Православна Церква святкує з давніх часів і на Сході, і на Заході. Церковні піснеспіви, що прославляють цю подію, були написані святителем Анатолієм, патріархом Константинопольським, ще у V столітті, тобто задовго до хрещення Русі.  Православні християни Різдво Предтечі Господнього святкують 24 червня за юліанським календарем (старий стиль), тобто 7 липня за григоріанським календарем (новий стиль).  А ось традиція святкування Купала має язичницьке походження. Дохристиянські марновірства наших предків-язичників, які заселяли Русь, не могли оминути літнє сонцестояння, коли небесне світило робить перший поворот на зиму. Ніч із 20 на 21 червня була для них самою містичною у році. Молоді люди звершували різні традиційні обряди, які врешті-решт закінчувалися оргіями.  

Але як же сталося, що християнське свято перетворилося для декого на язичницьку оргію? З часів хрещення Русі деякі псевдохристияни продовжували влаштовувати свої язичницькі обряди. Зокрема і свято Купала, підлаштувавши його під християнське свято.  Чи схвалювала їхню поведінку Православна Церква? Звичайно, ні! Навпаки, суворо виявляла двоєдушність і двовірство, накладала покарання і відлучала від Святого Причастя за несумісний із християнством спосіб життя. Тобто, ставила людину перед вибором: «Ти християнин чи язичник?». Але багатовікові поганські вірування було не так просто подолати. Поступово традиції, пов’язані із розбещеністю моральних норм, гаданням та поклонінням стихіям природи забувалися. Проте, деякі з них наповнювалися новим – християнським – змістом і приймалися православними людьми, залишаючись при цьому все тим же язичництвом. Ось і нині юнаки та дівчата, а з ними і всі інші без жодного вагання продовжують виконувати чужі християнству дійства вже із новітнім гріховним забарвленням.

Нічого спільного з православ'ям подібні забави не мають і не можуть мати! Сьогодні всі говорять про відродження духовності. Ось і привід порозмірковувати, що ми відроджуємо після 70-ти років атеїзму: християнство чи язичництво? віру чи марновірства? життя у Христі чи смерть у гріху?

Це свято – день нашого вибору. Що святкує 7 липня кожен із нас: Різдво Іоанна Хрестителя чи ніч на Івана Купала?

Звичайно, кожен, хто називає себе православним не повинен брати участь у подібних святкуваннях. Церква не вказує, але застерігає: свято Івана Купала – язичницьке, і відзначати його гріх, в якому потрібно каятися.

Священник Дмитрій Теравський