На сцені стоїть машина часу, біля неї Іван . У іншому кінці сцени Василь надягає на себе

плейєр з навушниками і інші «навороти».

Звучить голос

ведучого за кадром:

Ведуча: Недільна школа села (назва) представляє ненауково-нефантастичний

серіал «Іван Васильові міняє конфесію». (П.І.П.) у ролі Івана,

(П.І.П.)  у ролі Василя. У виставі також задіяні (вказати імена задіяних дітей) та інші. У ролі отця (ім'я настоятеля) отець (ім'я настоятеля) . Вистава

поставлена за реальними подіями. Співпадання імен і дат не випадкове.

Перша серія

(назва населеного пункту), наші дні.

Василь і Іван йдуть по сцені назустріч один одному.

Іван: О. Василь, Христос Рождається!

Василь: А ти звідки знаєш?

Іван: Що знаю?

Василь: Ну що рождається. В новинах почув чи в інтернеті прочитав?

Іван: Ти що ще не проснувся? Сьогодні ж Різдво Христове! На Різдво

православні так вітаються один з одним.

Василь: Православні це тіпа конфесія?

Іван: Ну можна й так сказати.

Василь: А я іншої конфесії (сміється єхидно) ги-ги-ги.

Іван: Це ж якої?

Василь: Ну тіпа невіруючий я.

Іван: Атеїст, чи що?

Василь : Ну тіпа того.

Іван: (розгублено) А як же це? Хіба ж можна не вірити в Бога?

Василь: Ще й як можна. Я вірю тільки в те що бачу.

Іван: А якщо я тобі науково доведу?

Василь: Це як?

Іван: Якщо я тебе на машині часу перенесу в ті часи коли Христос

народився і ти сам побачиш, тоді повіриш?

Василь: (з насмішкою) Ну тоді повірю.

Іван: Пішли!

Василь: Куди?

Іван: До мене. У мене ж машина часу є. Хресні батьки на Різдво

подарували.

Йдуть до машини часу.

Василь: (на ходу) Ну нічого собі!

Іван: ( включає машину) Готовий? Ну тоді поїхали!

В машині щось стріляє, Василь злякано присідає закриваючи руками голову,

Іван і машина часу зникають за завісою, чути голос Івана

Іван: знову блок живлення полетів.

Ведуча: ( за кадром) Кінець першої серії.

Рекламна пауза і голос ведучої за кадром

Ведуча: Ви дивитесь багатосерійну ненаукову і не фантастичну виставу

«Іван Васильові міняє конфесію». Короткий зміст першої серії –

православний християнин Іван зустрічається з атеїстом Василем. Бажаючи

переконати останнього у істинності віри Іван за допомогою машини часу

відправляє Василя у Палестину початку нашої ери. В цей час машина часу

виходить з ладу. Друга серія . Єрусалим 0001 рік.

Василь оглядається на всі сторони. Перед ним палац Ірода. Звідти

виходять дві жінки служниці.

1 служниця: Ось зараз підемо на базар купимо продуктів на завтрашній

банкет, та й можна буде відпочити.

2 служниця: Я від утоми вже ледве ноги переставляю.

Василь: (до служниць) Агов, подружки! В мене до вас базар є.

Служниці здивовано переглядаються і з підозрою дивляться на Василя.

1 сл-ця: Базару тут нема. До нього ще з пів години йти.

Василь: ну це тіпа означає, що я вас хочу запитати.

2 сл-ця: Дивний ти якийсь. Ну запитуй.

Василь: (показуючи на палац) Не скажете, що це за фірма?

2 сл-ця: Ти що з глузду з’їхав? Яка ферма!? Це царський палац!

Василь: Царський? А що хіба царі ще існують? Я думав, що вони тіпа вже

всі повмирали.

1 сл-ця: Що ти базікаєш! Як почує хто, то не зносити голови ні тобі ні

нам.

2 сл-ця: Тим більше, що Ірод сьогодні злий як ніколи.

Василь: (нарешті зрозумівши де він знаходиться говорить сам до себе) От

Іван удружив. Де ж він сам подівся? (звертаючись до служниць) А чого

Ірод злий?

1 сл-ця: (озираючись і переходячи на шепіт) Так ото ж сьогодні прийшли

до палацу якісь подорожуючі астрономи і сказали Іроду, що десь тут у нас

народився новий Цар і вони його шукають. Чи не знає часом Ірод де Він

народився?

2 сл-ця: Що після цього почалося. Забігали всі. Книжників викликали до

царя.

1 сл-ця: А що вже Ірод після цього! Прямо сам не свій.

2 сл-ця: Так що йшов би ти звідси від гріха подалі.

Василь: (у задумі сам до себе) Знав би я куди мені йти…

1 сл-ця: О! дивіться один із подорожніх іде (показує рукою у бік).

2 сл-ця: Пішли вже, а то дочекаємось біди.

Йдуть.

Василь: Пішли. А мені що робити? Піду но я за цим зореглядом.

Йде в бік куди показувала служниця.

В цей час на сцену вибігає Іван і звертається до глядачів

Іван: Ви не знаєте, хоч якийсь магазин сьогодні працює? Ну як на зло –

ще й вихідний сьогодні! Що ж там Василь бідолашний робить? Побіжу, може

у (назва місцевого магазину) відчинено.

Де ж мені знайти той блок живлення?

Біжить зі сцени.

Ведуча : Кінець другої серії.

Рекламна пауза і голос ведучої за кадром

Ведуча: Ви дивитесь багатосерійну ненаукову і не фантастичну виставу

«Іван Васильові міняє конфесію». Короткий зміст попередніх серій. Іван

відправляє Василя до минулого, де той дізнається про переполох у палаці

царя Ірода. Сам Іван безрезультатно шукає запчастини до машини часу.

Третя серія. Передмістя Єрусалиму. 0001 рік.

По сцені йде астроном, за ним біжить Василь.

Василь: (гукає) Ей, учений! Стій , базар…( запинається на пів слові) Ой!

Зачекайте, будь ласка!

Астроном: Слухаю тебе, юначе.

Василь: Ви щось тіпа шукаєте?

Астроном: Та ні. Ніякого тіпа я не шукаю. Я шукаю де б мені з друзями

зупинитись на ніч перепочити.

Василь ( старанно підбираючи слова) : А ви ті…, ой , здалеку? І скільки

вас?

Астроном: Троє. Ми зі сходу сюди прийшли. Вже майже рік у дорозі.

Василь: І що ж вас сюди привело?

Астроном: Розумієш, Ще з давніх часів у нашому народі було пророцтво

про те, що коли з’явиться нова зірка на небі, то народиться Новий Цар. І

ось дев’ять місяців тому на небі з’явилась незвичайна зірка. І ми

зрозуміли, що народився не просто людський цар, а Помазаник Божий. От ми

зібрали йому дари золото, ладан і смирну і вирушили в дорогу, щоб

уклонитсь Йому.

Василь: А як же ви знали куди йти?

Астроном: Так зірка йшла попереду і вела нас.

Василь: Ну, а далі що?

Астроном: А далі нічого. Як дійшло до Єрусалиму – зірка стала невидимою.

І тепер ми не знаємо куди далі йти?

Василь: Може кого запитати?

Астроном: То ми теж так вирішили. Пішли до царя Ірода і запитали.

Василь: Ну?

Астроном: Він ніби чогось злякався, але викликав своїх книжників і вони

сказали. Що Цар має народитись у Віфліємі, бо так у пророка Михея

записано.

Василь: Так чогож ви ще чекаєте? Треба швидше йти до Віфлієму!

Астроном: Так то воно так, але у Віфліємі зараз сила силенна народу –

саме перепис населення проходить. Як там Царя знайти ніяк не второпаю?

Навіть Ірод не знає. Каже підіть, як знайдете, то мені скажете де саме

Він знаходиться. Хоча, як на мій розум, то краще б вирушав разом із

нами. Щось Ірод недомовляє… Так, що зачекаємо ранку, а тоді вже

вирушимо.

Василь: (піднявши голову догори) Якесь дивне видіння. Тіпа НЛО.

Астроном: (з радістю) Так це ж зірка!!! Піду за своїми супутниками і

зараз же у дорогу. (поспіхом виходить)

Василь: Ну тіпа цілий детектив. Піду но я бігом до Віфлієму – раптом

щось цікаве побачу.

Ваисль йде в протилежну від астронома сторону. Назустріч йому йде

пастушок, наспівуючи собі під ніс.

Пастушок: (мугикає) Слава в Вишніх Богу і на землі мир, в человєцех

благоволєніє.

Василь: (до себе з іронією) Це ще що за караоке? Ей пацан, ти тіпа куди

і звідки?

Пастушок: Додому із Віфлієму.

Василь: Клас! От хто мені дорогу до Віфлієму покаже. То в якій він

стороні?

Пастушок: Та он туди.

Василь:А ти там, що робив?

Пастушок: Не повіриш – Новонародженому Богонемовляті поклонявся.

Василь: Та ну?

Пастушок: Минулої ночі ми разом зі старшими пасли отару. Коли раптом з

неба з’явились ангели і почали співати: Слава у вишніх Богу і на землі

мир у людях благовоління.

Василь: А я то думаю, що ти то таке собі мугикав.

Пастушок: А потім нам говорять, що народився Син Божий, Спаситель світу.

Василь: (з недовірою) Таке скажеш!

Пастушок: Ми самі відразу не повірили, але ангели дали нам ознаку, того

що це правда. Підіть- кажуть- у Віфлієм і знайдете у печері Немовля

сповите і покладене до ясел.

Василь: ( з нетерпінням) Ну ! Далі що?

Пастушок: Ми похапцем туди. І все як ангели сповістили, все так і

знайшли. У нас так радісно стало на душі, прямо як у раю. Вклонились ми

Новонародженому і ось я тепер до дому йду, а ангельський спів у вухах

стоїть.

Василь: Не тільки у вухах, ти ж його постійно наспівуєш.

Пастушок: Справді? Я й не помітив. Гаразд, піду я . Матір з родичами

звеселю. (йде)

Ведуча : Кінець третьої серії.

Після реклами.

Ведуча: Ви дивитесь багатосерійну ненаукову і не фантастичну виставу

«Іван Васильові міняє конфесію». Короткий зміст попередніх серій:

Атеїстично налаштований Василь потрапляє до Єрусалиму часів Різдва

Христового, де стає свідком Різдвяних подій. Це поступово міняє його

переконання. Іван у Білогір’ї безуспішно шукає запчастини.

Четверта серія. Віфлієм 0001 рік.

Василь просипається посеред сцени

Василь: (потягується) Оце так перепочив! Хотів же тільки хвилинку

подрімати з дороги, а проспав цілу добу. А що це за метушня тут?

На сцену вибігають дві перелякані жінки з дітьми на руках.

Василь: Що трапилось? Чому такий крик і плач у місті?

1 жінка: Ой, горе, ой горе.

2 жінка: Воїни бігають по місту і околицях, хапають маленьких діток і

убивають їх.

1 жінка: Ой горе, не знаю де сховатись, куди тікати?

Василь: А чиї воїни? Що війна з кимось?

2 жінка: Як би війна було б не так важко, а то ж свої убивають.

Василь: Як свої?

1 жінка: Ой горе! Кажуть, що якийсь Цар народився і хоче Ірода змістити.

То вони того Царя шукають.

Василь: А дітей за що тоді убивати?

2 жінка: Бо вони не знають де той Цар, а знають тільки що Він недавно

народився, то й убивають всіх підряд.

1 жінка: Розказують, що якісь мудреці приходили до Ірода, вони йому і

розказали про Царя.

2 жінка: Ірод думав, що вони і місце де Цар знаходиться йому покажуть,

але вони його перехитрили і пішли додому іншою дорогою. От Ірод і лютує.

1 жінка: А ще у місті чула, що то не просто Цар, а Син Божий. І що

бачили вночі, як Мати Новонародженого з якимось старцем з міста

виходили.

2 жінка: Ой лишенько – воїни!

На сцену вибігають два воїни з мечами і починають виривати у жінок з рук

дітей.Василь підбігає відштовхує їх.

Василь: (до жінок) Тікайте, я їх затримаю! (до воїнів) А ну руки геть

від дітей, а то буду в ООН жалітись, під міжнародний трибунал підете, як

військові злочинці!

Воїни спочатку від несподіванки зупиняються. Жінки встигають утекти.

Один з воїнів замахується мечем на Василя.

Василь: Та як ти смієш! Я громадянин…

Василь не встигає договорити, воїни злякано опускають мечі.

1 воїн: Що? Громадянин Риму?

Василь: ( не знає як правильно відповісти) Не будемо уточнювати,

громадянин та й все.

2 воїн: Як що він римський громадянин, то ми не маємо права вбити його

без суду.

1 воїн: А якщо він бреше? Подивись на що він схожий! Опудало якесь, а не

римлянин.

Василь: Сам ти опудало! Це самий крутий прикид у Білогір’ї.

2 воїн: Давай ти збігаєш до сотника, а я постережу цього громадянина.

1 воїн: А чого це я маю бігати? Ти молодший ти і біжи. Я йому і без

сотника можу голову відрубати.

2 воїн: Ага, а потім, якщо він римлянин, і наші голови полетять.

1 воїн: Ну то біжи! А я постережу.

1 воїн біжить зі сцени.

2 воїн :(до Василя) Ну дивись, якщо збрехав, то мало тобі не здасться.

Василь через деякий час стає на коліна, піднімає очі до неба і молиться.

Василь: Сину Божий, що народився у Віфліємі, врятуй мене! Я вже ні на

мить не сумніваюсь в тому, що Ти Істинний Бог. І жити я буду вже зовсім

по-іншому. Господи, помилуй!

На сцені знову з’являється машина часу і Іван біля неї. Василь підбігає

до Івана, той щось натискає і воїн непомітно виходить зі сцени.

Іван: Ну, слава Богу ! Живий, а я вже добряче злякався за тебе.

Василь: Слава Тобі, Господи!

Іван: Уявляєш, блок живлення згорів, а сьогодні ж вихідний, всі магазини

зачинені. Ну думаю –все! Пропадеш ти там. Все оббігав, а потім думаю –

без Божої допомоги не знаду блока. Прочитав акафіст – дивлюсь, ніби у

комп’ютерному магазині світиться. Я туди- точно! Відчинено. Ну а далі

вже справа техніки.

Василь: Це Бог і мене врятував і тобі допоміг.

Іван: Ти ж у Бога не віриш.

Василь: То все у минулому. Я міняю свою конфесію. Тепер я православний.

Найближчої неділі піду до сповіді в гріхах каятись.

Іван : О, батюшка іде.

На сцену виходить отець (ім'я священика).

О. (ім'я настоятеля): З Різдвом вас Христовим! Христос Рождається!

Василь: ( на повний голос) Славимо Його!

На сцену виходять всі учасники вистави і хором звертаються до залу

Христос Рождається!

Голос ведучої: Учасники вистави висловлюють подяку всім, хто допомагав у

її створені і тим хто її дивився. Кінець і Богу слава!

Р Е К Л А М Н І П А У З И

1 реклама.

На сцену виходять дві дівчинки.

1-ша: Хочеш шоколадку?

2-га: Не хочу!

1-ша: А морозиво?

2-га : Не хочу!

1-ша: А курку-гриль будеш?

2-га: Не буду!

1-ша: А чого це ти так харчами перебираєш?

2-га: Я не перебираю. Я пощуся!

1-ша: Так піст же закінчився!

2-га: А я не знала. От халепа – я ж сьогодні ще й від торта відмовилась.

1-ша: Так у церкві ж оголошували, що піст закінчується!

2-га: А я у церкві не була.

1-ша: Чому?

2-га: Бо не знала що свято.

1-ша: (показує залу церковний календар) Придбайте церковний календар і

ви завжди будете знати коли свято і коли розпочинаються пости.

2 реклама.

На сцену виходять дві дівчинки. Одна з них дивиться у газету. Інша

ходить навколо неї і пробує заглянути до газети.

1-ша: Ну це ж треба, а я й не здогадувалась.

2-га: А що таке?

1-ша: Оце так –так!!!

2-га: Покажи.

1-ша: Ну ніколи б не подумала!

2-га: А що там? Мені теж цікаво.

1-ша: О! Це треба запам’ятати.

2-га: Дай хоч одним оком подивитись.

1-ша: Оформіть підписку на « Церковну Православну газету» і у вас ніколи

не буде проблем з інформацією про церковне життя! ( показує залу

примірник газети).

3 реклама.

Дві дівчинки на сцені.

1-ша: Ти про Адама і Єву щось знаєш?

2-га: Не знаю.

1-ша: А заповіді Божі всі знаєш?

2-га: Не всі.

1-ша: А чому в неділю свято ти знаєш?

2-га : Не знаю.

1-ша :А батьки твої знають?

2-га: Теж не знають.

1-ша : А чого ж то ви нічого не знаєте?

2-га : Бо запитати немає в кого.

1-ша: Діти і батьки ! Ходіть на заняття недільної школи для дітей і

дорослих і вам буде у кого запитати!

протоієрей Олександр Теравський