| Головна » Файли » Мої файли |
СВЯТО-МИХАЙЛІВСЬКИЙ ХРАМ
| [ Викачати з сервера (97.1 Kb) ] | 13 Травня 2011, 14:34 |
СВЯТО-МИХАЙЛІВСЬКА ЦЕРКВА МІСТА РОЖИЩЕ Впорядкований мурований Свято-Михайлівський храм міста Рожище має свою довгу історію. За історичними відомостями сама місцевість Рожище відома з часів сивої давнини, про неї в Церковній літописі згадується ще в 1322 році у фундуневій записі князя Луцького і Володимирського Любарта Гедиміновича, де подані подаровані ним землі соборній церкві Іоанна Богослова в Луцькому замку на села Рожище, Теремно, Бущу, Мезоч - далі вказуються границі цих земель: от Пеечанки Бродку, от границы Серников, дорогою з не чистого до Любецького мосту, на болоте речьки Лютицы, по половине з Любчом грань, куди речька идет, лесы, урочищи до Колодезыков, пусчей, болоты голыми до Каменя леса Лютицею под здании остров наш Росохи в ставище бобровое, к Соколю, далече по половине дороги Чорторыское, через пущу нашу и ловисча, под черный лесок наш, Брадницею берег леса, под белую гору. Стырем, за монастир Дубищский, а от монастиря речкою Чорницею до мосту на дорозе з Дубысч до Сквоза, где се Чолнца з Ретовкою сходит, а Ретовкою до Чымовки, а потом пустивши Чымовку в право, а в лево Ретовкою поступаючи недалеко села нашого Своза, аж ту Прудницу идучи увесь лес Ретовкою п, з Ретовкою к Рожысчом, на запад сонце./Подається за «Волинські Єпархіальні Відомості №24 21 августа 1895 года/ За народними переказами Рожище отримало свою назву від слова «роща». А великий знавець і дослідник волинських топонімів В.Ф.Покальчук вважав, що коренем назви є слово «рожь» - жито, отож Рожище - це «житнище», місце, де завжди вирощують хліб. Родючі грунти навколо Рожищ давали своїм трудівникам високу урожаї, і в наш час вони залишаються тим житнищем. Рожище не раз зазнавало спустошень під час нападків татар на Волинь, але, зважаючи на вигідне розташування, завжди відбудовувалося. У 1567 році король Сигізмунд Август надав йому права містечка. Чи існувала в ті давні часи окрема церква в Рожищах – ніяких відомостей немає. Можливо, православне населення користувалося духовними послугами Дубищенського монастиря, про який згадується у цитованому вище документі. Або як переказували старі люди-«У нас на кладовищах були часові, там наші предки молилися…» Про будову церкви в Рожищах згадано в Волинських Єпархіальних Відомостях №1-2 за 1895 рік в повідомленні про візитацію церков Волинської Єпархії Архієпископом Модестом 9 травня 1894 року: «По дорозі в Рожище /маршрут з Жидичина через село Кульчин/…Владику зустрічало 10 священиків в повному облаченні з хрестом і святою водою. Владика оглянув храм, преподав Архипастирьське благословення усім присутнім, як все це буває в такий момент.» Хронікар цієї події записав про храм так: «Церковь здесь деревяная, построенная во второрй половине восемнадцатого столетия униатским еписком Сильвестром Рудницьким во имя Архистратига Михаила. В нинешнем/девятнадцатому/столетии - /1890-1893/ наново отремонтирована и построена новая деревянная колокольня. С наружи имеет величиственный вид, а внутри весьма благолепна. Иконостас, пятиярусный, весь раззолоченный. Владика, усмотрев чистоту опрятность и благолепие в церкви, высказал благодарность…»… На жаль, цим величественным видом Рожищенського храму богобоязким парафіянам не довелося довго насолоджуватися. У 1914 році розпочалася Перша Світова війна, немало парафіян виїхали як «біженці», а храм був повністю знищенний воєнними діями 1914-1917рр.- спаленний ворожою артилерією. З припиненням воєнних дій «біженці» повернулися в рідні оселі, заставши в мурованій каплиці на кладовищі примітивно обладнану «польову» церковцю, в якій молилися вояки-фронтовики. За ініціативою свідоміших парафіян було розпочато збір коштів на будову нового храму, на місці зруйнованого. Освячення наріжного каменю відбулося на початку 1922-1924рр. /при настоятелю храму о. Павлові Лукомському/. До початку Другої Світової війни стіни храму були виведені під дах, і через час военної окупації, завдяки усердним старанням парафіян, зокрема Церковного старости Наумчика Пилипа Дем’яновича, до дня храмового свята 21 листопада 1943 року будову храму було завершенно і відслуженно перше святкове Богослужіння. Бої за Рожище взимку 1944 року зробили значні пошкодження храму, але після відходу ворожих сил все заново відновленно і Богослужіння в храмі продовжуються по цей час. Настоятелями храму, починаючи з часу скасування унії, в різні періоди були окремі священнослужителі, про яких точних відомостей немає, а вже в кінці дев’ятнадцятого століття відомі такі імена, як свящ. К.Гвоздиковський, його зять свящ. Гризентович Флор, згадуваний вище свящ. Павло Лукомський, а з 1933 року очолював парафію протоієрей В.Шаурель. З першого квітня 1951року настоятелем був протоієрей С.Говдій до першого травня 1990 року; з цього дня настоятелем храму становиться священик Петро Іваничко, хором керує диякон Володимир Лукашук. За весь час існування храму безперервно і до тепер є церковний хор. Старостами були Гриневич А., Панасюк С., Маковський В., Шрай А., Гаврук П., Демчук Й. Крім парафіяльного храму до парафії Рожище належали церкви у селі Топільне і в селі Вишеньки. Церква в селі Топільне була самостійною, у селі Вишеньки неперіодично відправлялися Богослужіння і треби. Перша була знищена за часів так званого періоду «застою», другу спалили польські повстанці 1943 року. Садиба священика Рожищенської церкви знаходилася у селі Топільне, де частково були церковні наділи, проте була знищена війною. На даному етапі існування настоятелем Свято-Михайлівського храму є благочинний Рожищенського району протоієрей Петро Іваничко. Його стараннями та стараннями прихожан у 2004 році був оновленний розпис храму, у 2008 році позолочені куполи. У 2009 році, митрополитом Луцьким і Волинський Ніфонтом, було освяченно новий престол на заміну старого, який з плином років зіпсувався. При храмі є два хори: церковний і професійний, функціонує недільна школа. Фотоогляд | |
| Переглядів: 1267 | Завантажень: 69 | Коментарі: 2 | Рейтинг: 2.7/3 | |
| Всього коментарів: 1 | ||
| ||
Категории раздела
| Мої файли [21] |